Про нову шкільну програму з інформатики для 5-9 класів

Освітяни-практики про нову програму з інформатики для учнів 5-9 класів, що впроваджуватиметься в українських школах з вересня 2013 року

З 1 вересня 2013 року МОН України вводить обов’язкове вивчення інформатики, починаючи з 5-го (і 2-го) класу, у школах різних профілів, ступенів, традицій, матеріально-технічних можливостей тощо за єдиною для всіх програмою "Інформатика. 5-9 класи загальноосвітніх навчальних закладів", створеною робочою групою під керівництвом доктора педагогічних наук, професора Наталії Морзе.

Що ж на цей раз пропонує МОН, а, головне, заради якої великої мети не приймається до уваги майже 30 річний досвід викладання шкільної інформатики? Чи справді варто знову керуватись принципом "старе зруйнуємо – нове побудуємо"? Невже зміна статусу предмета з "варіативного" на "інваріантний" є достатньою причиною, щоб "викинути на смітник" перевірені практикою і досвідом тисяч вчителів цілком дієздатні програми, підручники, інші навчальні засоби, які забезпечували формування найефективнішої траєкторії навчання відповідно до потреб і можливостей загальноосвітніх навчальних закладів?

І чи все з переліченого в основному і додатковому переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти, (детальніше див. http://osvita.ua/school/news/30819/) пора викидати в макулатуру?

Ось далеко неповний список навчальних програм для 5-9 класів, які за логікою МОН втрачають силу з нового навчального року, а разом з ними десятки назв навчальних підручників і посібників, що донедавна були рекомендовані для використання:

1. Інформатика. Програма курсу інформатики для загальноосвітніх навчальних закладів (Ривкінд Й.Я., Ломаковська Г.В., Колесников С.Я., Проценко Г.О.). 5-9 класи. Світич. 2010.

2. Програма пропедевтичного курсу "ІНФОмандри" (Казанцева О.П.). 5,6 класи. ВГ ВНV. 2010.

3. Програма пропедевтичного курсу "Інформатика. Шукачі скарбів" (Коршунова О.В.). 5‑8 класи. Весна. 2010.

4. Навчальна програма курсу за вибором "Основи робототехніки" (авт. Кожем’яка Д.І.). 5‑8 класи. 2009.

5. Навчальна програма "Основи програмування мовою ЛОГО". Г.В. Пахомова. 5-6 класи. Аспект. 2011.

6. Навчальна програма "Інформатика. Єдиний базовий курс". О.П. Пилипчук, І.І. Саль­нікова, Є.А. Шестопалов. 7-9 класи. Аспект. 2011.

Згадана програма МОН для 5-9 класів була створена поспіхом і фактично без обговорення вчителями України. В кінці квітня 2012 року на з’їзді вчителів інформатики делегати повинні були схвалити нібито вдосконалену версію програми, якої в очі не бачили! (детальніше див. статтю "Сім верст пішки за шмат кишки?"). Ситуація зі створенням програми та її обговоренням дуже вже нагадувала відомий сюжет про "голого короля", бо тим, хто з’їхався голосувати, доводилось фантазувати, що там і як скроєно в кінцевій редакції програми, не видимій ні на офіційному сайті МОН, ні на з’їзді. Проте, конструктивних пропозицій від делегатів з’їзду та інших вчителів до попередньої версії програми було вдосталь. Пропонувались також до розгляду і програми інших авторських колективів. Але до подальшого редагування програми група вчителів, обрана з’їздом, не була допущена, і вже на початку травня "невидиму" програму Морзе було затверджено колегією МОН.

Повний текст програми після довгого зволікання нарешті був опублікований на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України (програму можна звантажити тут), тому з’явилася можливість її розглянути та коротко проаналізувати.

За цією програмою розподіл навчального часу виглядає так:

Такий розподіл має суттєві "стратегічні" вади:

1. Недбала систематизація навчального матеріалу.

2. Вимоги до знань та навичок не адаптовано до вікових особливостей учнів 5-9 класів.

3. З першого уроку учні не залучаються до безпечної роботи на комп’ютері.

4. Вивчення основ алгоритмізації та програмування (ОАП) починається аж з 6-го класу.

5. Невиправдано складна структура вимог до рівня навчальних досягнень учнів (див. повний текст програми).

6. Відсутня можливість змінювати співвідношення між обсягами вивчення ІКТ та ОАП, ураховуючи можливості та потреби допрофільної підготовки у навчальному закладі.

7. Не передбачена можливість використання адаптованих засобів для старшої школи, розроблених раніше, що було б доречно, зважаючи на перехідний характер програми.

8. Непридатність для шкіл, де учні починали вивчення інформатики в початковій школі.

9. Відсутня можливість вибудовувати найбільш доречну для конкретного навчального закладу або класу траєкторію навчання, з урахуванням рівня підготовки учнів та техніч­ного оснащення школи.

Більш детально зміст та вимоги програми МОН розглянемо на прикладі 5-го класу.

Як видно з таблиці, без оптимізації послідовності вивчення тем програми, доведеться базові поняття інформатики на перших уроках пояснювати дітям фактично "на пальцях". Сказати "Наприклад" немає до чого – адже учні ще не мають практичного досвіду для розуміння термінів, бо відсутні навички роботи з інформацією, пошуку її в Інтернеті, обробки і зберігання текстів, зображень тощо.

При вивченні першого розділу, пропонованого програмою, учні не підходять до комп’ютерів (принаймні, це не передбачено програмою), а формування на належному рівні у 5‑класників поняття про інформаційні системи і тим більше технології лише на описовому рівні навряд чи буде результативним. Відповідно до програми, лише десь на 7-8 уроці учні допускаються до комп’ютерів. А протягом перших 14(!) уроків з прикладних програм пропонується опанувати лише клавіатурний тренажер. Крім того, початкові розділи програми перевантажено поняттями, до яких учнів потрібно підводити поступово й у різних класах.

Натомість корисно було б дати учням 5-го класу, які у переважній більшості вже спілкуються в Інтернеті, знання та навички безпечного пошуку інформації.

На сьогоднішній день у багатьох школах інформатика вивчається за рахунок варіативної складової навчального плану у початкових класах, тому логічно продовжити і розвинути навички роботи з програмування, набуті у початковій школі, а не закладати у програму перерву на цілий рік, за який учні багато засвоєного забудуть.

Спроби щось виправити у діючій програмі, "причепити хвіст до ракети на старті" (наприклад, див. http://osvita.ua/school/manage/reform/32768/), натикаються на стандарту відповідь: "На сьогоднішній день вже існує навчальна програма вивчення інформатики у 5-9 класах, яка пройшла громадське обговорення та затверджена колегією Міністерства освіти і науки України. У вересні 2012 року проведено І етап конкурсу підручників для учнів 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Підручники з інформатики, переможці конкурсу, готуються до друку. Всі учні загальноосвітніх навчальних закладів будуть забезпечені підручниками в повному обсязі. У зв’язку із зазначеним, немає потреби ..." у ваших пропозиціях.

Чи не для того створювалася нова програма, щоб знову і знову друкувати нові підручники за державні гроші?

Для вибору кращої і ефективнішої навчальної програми досить надати навчальним закладам можливість вибору, керуючись особливостями учнівського контингенту, кваліфікацією і уподобаннями вчителів та думкою батьківської громади. Адже лише у конкурентному протистоянні продуктів людської діяльності, де суддями виступають не чиновники МОН України, а зацікавлені користувачі, можливий вибір найкращого і найефективнішого засобу.

Викликає сумнів, чи можна з неякісних ниток (нової програми) зв’язати якісні шкарпетки (підручники), до того ж однакових для всіх без винятку покрою, фасону, дизайну, розміру форми тощо. «Курчат по осені рахують» – побачимо, які підручники прийдуть до шкіл у новому навчальному році.

Автори: Василь Ластовецький, Олександр Пилипчук, Євген Шестопалов.